Дивні діти в наш час пішли...)

Курю. Погана звичка, знаю. Але кинути не виходить. Через це мушу виходити аж надвір, благо, що живу на першому поверсі) Зате маю чудову можливість поспостерігати за дітками на вулиці, які в цю чудову весняну пору лікуються бігом від гіперактивності)

Однак виходити на перекур останнім часом стає страшнувато. Тижнів десь так два тому пізнього вечора я стояв біля входу у під"їзд і потягував димок з цигарки. І тут раптом німію, побачивши, як з темряви виринули постаті трьох малявок з АК (як виявилось згодом, АКМ-74). Ще більше занімів, коли вони привіталися зі мною. Вже коли вони поверталися, я підкликав їх до себе і попросив їхнього автомата. Іграшковий був, слава Богу) Але погодьтеся, в темряві якось не дуже розрізняєш, чим там розмахує хлопчина років 12, бойова це зброя, страйкбольна чи на "пульки")))

Десь два дні потому. Двоє діток років п"яти катуляють автомобільну шину. Повз мене. Не допомагав... Напевно, дитячий садок так їм допік зі своєю манкою, що вони вирішили влаштувати вихователькам Грушевського)

Тиждень тому. Якийсь малий як дурнуватий бігає вздовж будинку і розмахує пістолем. Знову ж, я трохи злякався) Так як він не вітався зі мною, то й я його до себе не підкликав. Тут вже хто зна, чи іграшковий пістолетик той...)))

Ну і сьогодні. Троє стоять. В одного в руках молоток, в іншої - кілограм цвяхів, які вона пакувала в кишеню курточки. Цвяхи досить великі, сотка або й більші. І тут я уявив, як цвях залазить мені в голову) Чому б це??? )))

P. S. Про всяк випадок хочу попросити вибачення у діток всієї планети за те, що в приватних розмовах називав їх дурними. Пробачте мені...