четверг, 25 декабря 2014 г.

Sex, books and rock`n`roll або панки теж читають...

Для того, щоб контраст був більш яскравим, прошу подивитися це відео)))


А тепер ще одне відео, яке характеризує стиль, в якому гурт грає)))


Ну і ще одне відео)))



Короче, всі вже б мали зрозуміти, що мова йде про панків, які, по ідеї, нічого путнього з себе не несуть. Але... Розгрібаючи звалище під назвою Інтернет, натрапив на одне інтерв"ю. В ньому соліст гурту "Тостер" Дмитро Тернущак на прізвисько Кумар (до речі, працює журналістом на "Львівській хвилі", і має здоровезну домашню бібліотеку) розповідає, як його залучили до активного читання, чому він конспектував Біблію, і що робити, коли бажану книгу ще не видали (тут реально "Читай! Формат не має значення!"). Словом, крах стереотипів)))

P. S. Так-так, той бородатий брутальний дядько матюкається на сцені і співає всілякі безглузді пісеньки (можна просто почитати назви). Та хочеться вірити, що "панк нот дід", коли такі люди творять і виходять на сцену).

БОНУС. Приблизно рік тому, Львівський Євромайдан. Це ще тоді, коли все було весело і безтурботно...


вторник, 15 июля 2014 г.

Люблю нашу систему медицини

Як здати аналіз сечі в Сокальській районній лікарні? Потрібно прийти в лабораторію, де вам видадуть пластикову ємність без кришечки. З нею потрібно пройти 100 метрів до поліклініки, в якій є туалет. Зробивши ту чорну (чи то пак жовтувату) справу, із заповненою посудиною слід повернутися до лабораторії. Прекрасний тест на координацію рухів і здатності до еквілібристики)

понедельник, 16 июня 2014 г.

Поміж таймами...

Настало свято під назвою Чемпіонат Світу. Шість годин футболу на добу і не набридає, чесне слово))) Так от, на момент написання блогу йшла перерва в матчі Гана-США. А в зірково-смугастої команди є воротар (як в принципі, і в кожної команди), і звати його Тім Говард. А виглядає дядечко Тіммі приблизно так:



І от не знаю чому, але мені захотілося поголити голову і знову відростити бороду. Але тоді мене виженуть з дому, з роботи, з планети і з галактики... ))) І шо робити???

P.S. Так, для загального розвитку, додам нарізку направду фантастичних сейвів воротаря Евертона і збірної США. Хоча, як на мене, такі нарізки непоказові, бо там нема ляпів, які зазвичай веселіші)))




суббота, 24 мая 2014 г.

По дорозі додому

Місяць вже не їздив додому. Нарешті вирвався) Кілька моментів:

1) В магазині неподалік вокзалу п'ятигривнева мінералка коштує вісім п'ятдесят. Свинство, як на мене)

2) О 9 ранку табло вокзалу показувало +27. Боженько мій, шо то буде вдень?)))

3) Ненавиджу вагони з окремими сидіннями замість лавок.  Не можна розлягтися собі нормально. Горіть в пеклі, потяги "Нічлава"!)))

4) До мене ніхто підсідати не хоче. З одного боку то класно, з іншого - невже я такий страшний?( )))

пятница, 16 мая 2014 г.

Дивні діти в наш час пішли...)

Курю. Погана звичка, знаю. Але кинути не виходить. Через це мушу виходити аж надвір, благо, що живу на першому поверсі) Зате маю чудову можливість поспостерігати за дітками на вулиці, які в цю чудову весняну пору лікуються бігом від гіперактивності)

Однак виходити на перекур останнім часом стає страшнувато. Тижнів десь так два тому пізнього вечора я стояв біля входу у під"їзд і потягував димок з цигарки. І тут раптом німію, побачивши, як з темряви виринули постаті трьох малявок з АК (як виявилось згодом, АКМ-74). Ще більше занімів, коли вони привіталися зі мною. Вже коли вони поверталися, я підкликав їх до себе і попросив їхнього автомата. Іграшковий був, слава Богу) Але погодьтеся, в темряві якось не дуже розрізняєш, чим там розмахує хлопчина років 12, бойова це зброя, страйкбольна чи на "пульки")))

Десь два дні потому. Двоє діток років п"яти катуляють автомобільну шину. Повз мене. Не допомагав... Напевно, дитячий садок так їм допік зі своєю манкою, що вони вирішили влаштувати вихователькам Грушевського)

Тиждень тому. Якийсь малий як дурнуватий бігає вздовж будинку і розмахує пістолем. Знову ж, я трохи злякався) Так як він не вітався зі мною, то й я його до себе не підкликав. Тут вже хто зна, чи іграшковий пістолетик той...)))

Ну і сьогодні. Троє стоять. В одного в руках молоток, в іншої - кілограм цвяхів, які вона пакувала в кишеню курточки. Цвяхи досить великі, сотка або й більші. І тут я уявив, як цвях залазить мені в голову) Чому б це??? )))

P. S. Про всяк випадок хочу попросити вибачення у діток всієї планети за те, що в приватних розмовах називав їх дурними. Пробачте мені...



понедельник, 5 мая 2014 г.

Листи, Донбас і патріотизм.

Маю можливість відвідувати засідання профспілкового комітету студентів рідного університету. Що таке профком? Це спільнота активних людей, які готові віддавати свій час для організації побуту і дозвілля інших, менш активних людей. Та окрім побуту і дозвілля, профспілка займає і активну громадянську позицію, тож не долучитися до заходу, про який я розкажу згодом, ці люди не могли. 

Багато теревенів є про те, що Сходу і Заходу не по дорозі, що ми різні люди, що на Заході всі "бендеровци", а на Сході всі "колоради". Бла-бла-бла. Всі дружно струшуємо локшину з вух, перестаємо дивитися телевізор і починаємо СПІЛКУВАТИСЯ. Накрайняк підійде ВКонтакте, але краще в стилі ретро, листами)

Чому пішла мова про листи і до чого тут профком? Був захід під назвою "Листи студентам: із Заходу на Схід". Не знаю, як в інших вузах Львова, але у моєму рідному ЛНУ було написано і відправлено понад півтора сотні листів. Справжніх. Від руки написаних. В конвертах і без. Дбайливо зібраних профкомом і ще дбайливіше доставлених на Схід.  Я, на жаль, не писав, в мене дуже лікарський почерк) Але так як маю можливість відвідувати засідання профспілки, то й отримав велику честь першим прочитати два листи-відповіді.

Я не планую нічого на найближчі місяці, ба навіть тижні. Я чекаю війни, хоча молюся за те, щоб її не було. Але в далекій перспективі я впевнений. Я знаю, чим займатимуся. Я будуватиму Україну. Як і активні люди. Як і менш активні люди. Як і люди, що живуть ближче до Сяну. Як і люди, яким ближче до Дону. Як і всі молоді люди. Ми знайдемо спільну мову, навіть розмовляючи різними. 

Далі будуть цитати. Без коментарів.

Вікторія, Горлівка.

... В один з революційних вечорів ми сиділи з друзями в київській квартирі та намагалися осягнути, чому так багато донеччан виступали проти народного повстання. Тоді спало на думку, що не можна ставити цю "непросвєщонность" їм у вину. Коли традиція "бути тєрпілою" передається з поконвіку, винити людей, що ті не стали новаторами, безглуздо. Що ж поробиш, коли не було в їхніх життях моменту, який би змінив світосприйняття?...

... Я не намагаюсь виправдати тих, хто за Росію. Лишень зрозуміти. Думаю, в глибині душі їм потрібно це. "Бути почутим" - не пам"ятаю, хтось з великих таке казав. Виправдання та прощення з мого боку вони не заслужили, а от розуміння - так...

... Мене тішить, що після початку сеператистських рухів в Донецьку виявилося, що тут є багато людей з різко вираженим українським самоусвідомленням... Також радують люди в автобусах - раніше всі розмови зводилися до прокльонів на адресу Майдану, тепер же дончани невдоволені сеператистами. Але донецькі патріоти потребують підтримки з боку західняків, бо, сказати чесно, бояться. Не звикли тут до боротьби. Проте ми навчимося!

среда, 23 апреля 2014 г.

Нам би тодішні проблеми... (до Всесвітнього дня книги)

Роблю диплом. Тема- "Читач і читання шось там шось там шось там ХХІ століття". Як совісний (ги-ги) студент, читаю всякі профільні статті, відповідно, в одній з них напоровся на такий факт:

"...І як сьогодні фахівці стурбовані впливом віртуальної реальності, породженої комп’ютерами, так ще у ХVIII ст. велися розмови про небезпечність читання. Зазначений процес описувався у лікарських термінах і визначався як "хвороба", "інфекція", "епідемія", сучасні ж вчені визначили його як "революцію читання", що ознаменувала перехід від "інтенсивного" читання одних і тих самих знайомих текстів, насамперед релігійних, до "екстенсивного" читання світської різноманітної літератури. Найбільше ця хвороба "загрожувала" жінкам, які "об’їдалися" і навіть, "отруювалися" романами, літературним унаочненням чого стала Емма Боварі. Той же "гріх" можна закинути і Тетяні Ларіній..."

От я і кажу, що нам би тодішні проблеми. Ця була б найменша)))



среда, 16 апреля 2014 г.

Що читають львів"яни?

Була в мене колись ідея пробігтися поїздом з камерою і трошки подіставати людей, але шось стрьомно, та й вже зробили щось подібне. Правда, у Львові, але річ все-одно показова. Петро Нек в своєму блозі не тільки з айпедом по Львові побігав, але й фейсбук з твітером прозондував. Про фейсбук з твітером почитаєте за посиланням, а відео можете подивитися собі тут же. Інфографіка складена автором відео.

четверг, 10 апреля 2014 г.

Коли відчуваєш себе інвалідом...

Перший раз відчув себе неповносправним у 2012 році, коли дивився Параолімпіаду. Тоді один український спортсмен пробіг стометрівку за 12 секунд, коли я в той час ту ж відстань пробігав за 15. Хто тут інвалід???
Є в нас на кафедрі один студент, звати його Євген Ковальчук. Сьогодні на студентській конференції він виголосив прекрасно структуровану, змістовну, візуалізовану презентацією доповідь сторінок на сім. В мене було три з половиною сторінки. Знаєте, в чому між нами різниця? Він розбитий ДЦП. Він ледве може висловлюватися. Він ледве може пересуватися. Не уявляю, що він відчуває, коли йде по вулиці. Так хто тут інвалід???

понедельник, 7 апреля 2014 г.

Лист Укрзалізниці

Шановна Укрзалізнице! Я - людина неконфліктна, і багато чого розумію. Я розумію, чому в туалетах електричок не прибирають. Я розумію, чому поїзди запізнюються, і не завжди в тому є твоя вина. Я прекрасно розумію, чому вікна у вагонах не відчиняються (чи не зачиняються), чому сидіння обдерті і багато сміття на підлозі. Я не вимагаю Wi-Fi чи зручні крісла, кондиціонер чи нормальний обігрів узимку. Але, будь ласка, моя кохана Укрзалізнице, зроби так, щоб я не їхав у тамбурі, притиснутим до несправних вхідних дверей, які відчиняються чи зачиняються, коли їм заманеться. А то я випаду, і в тебе не буде стабільних 5 гривень і 50 копійок за рейс від мене. Зробиш так, га? Ну будь лааасочка...


Твій частий пасажир